Неділя, 27.05.2018, 03:53
Володимир-Волинський НВК ЗОШ І-ІІІ ст. №3-ліцей
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [18]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Мої статті

Формування мотивації учнів до здорового способу життя Сухомлинського

Педагог у своїх творах «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Батьківська педагогіка», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» тощо багато уваги приділяв питанням збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування у них навичок здорового способу життя. Так, у Павлиській школі реалізувалися всі його проекти щодо збереження і формування здоров’я учнів.

У ході дослідження спадщини В.О. Сухомлинського виокремлено чинники, які, на думку вченого, впливають на процес формування у дитини навичок здорового способу життя. Це сім’я (родина), школа, колектив, сама особа вихованця та його життєві цінності.

Педагог-новатор вважав, що родина – це першооснова, це саме та емоційно значуща сфера життя і діяльності дитини, в якій формуються її соціальні й індивідуально-особистісні якості. Головною цінністю родинного виховання він визначав зміцнення здоров’я дитини, розглядаючи у взаємозв’язку його фізичну і психічну складові. Разом з батьками вчителі Павлиської школи розробляли для дітей режим праці, відпочинку та харчування. У цьому навчальному закладі в межах діяльності «батьківської школи» вивчалися проблеми педагогіки, вікової психології, теорії фізичного, розумового та естетичного виховання. Більшість бесід з батьками – це були бесіди про здоров’я дітей [1].

Аналіз основних положень вченого про цінності сімейного виховання показав, що вони базуються на гуманістичних і моральних першоосновах, його ідеї перегукуються із сучасними вимогами особистісно орієнтованого підходу.

Педагогічна концепція В.О. Сухомлинського стала підґрунтям для нової філософії взаємин у системах «учитель–учень», «дорослий–дитина», окреслила першочергові завдання шкільної освіти – навчити дитину мислити, жити; створити умови для її самореалізації.

Школа – це життєвий простір дитини, в якому вона перебуває близько 70% свого часу. І тому це найбільш сприятливий час для планомірного та систематичного впливу на дітей з метою формування мотивації до здорового способу життя, залучення їх до заходів з охорони власного здоров’я.

Так, серед причин відставання в навчанні майже у 85% учнів учений називав незадовільний стан здоров’я, наявність захворювань, які майже не помітні, але виліковуються тільки спільними зусиллями батьків, лікаря та вчителя. Замасковані дитячою безпосередністю та рухливістю, захворювання серцево-судинної системи, системи травлення та дихальних шляхів дуже часто є не хворобами, а відхиленнями від нормального стану здоров’я. Саме тому робота «Школи радості», створеної у Павлиші, спрямовувалася на:

– організацію здоров’яформуючого навчально-виховного процесу, зміну режиму праці та відпочинку;

– посилення рухової активності дітей, збільшення часу їх перебування на свіжому повітрі (уроки на природі, походи під час канікул, фізична праця);

– забезпечення раціонального харчування;

– проведення психологічних семінарів з учителями для забезпечення психологічного комфорту на уроках, їх емоційного аспекту.

Школа, очолювана В.О. Сухомлинським, може слугувати моделлю школи ХХІ ст. В її основу були покладені ідеї самоцінності дитинства, створення комфортного середовища для розвитку й самореалізації особистості. Педагог писав, що турбота школи про те, щоб учень не хворів, щоб його організм був несприйнятливий до хвороб, так само важлива, як і піклування про інтелектуальний та естетичний розвиток вихованців.

Аналіз творчої спадщини В.О. Сухомлинського дозволяє зробити висновок, що успіх у навчанні не був для нього самоціллю. Він розглядав його як складову формування особистості, яка надає можливість максимально повно самореалізуватися кожній дитині. Педагог-учений успіх у навчанні розглядав як джерело внутрішніх духовних сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися, оптимізм, впевненість у собі, самоповагу, підґрунтям яких є її здоров’я.

На думку науковця, міцне здоров’я, відчуття повноти фізичних сил – найважливіше джерело життєрадісного світосприйняття, оптимізму, готовності здолати будь-які труднощі. Він підкреслював, що турбота про здоров’я – це велика праця виховання [3]. Від життєрадісності, бадьорості школярів залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили. Втілюючи у навчанні та вихованні принцип «здоровий дух у здоровому тілі», вчений визначав важливу роль фізичного розвитку не тільки для формування правильної постави, розвитку фізичних сил, а й для виховання характеру, сили волі.

У «Школі радості» день учнів розпочинався з обов’язкової ранкової гімнастики, у літній період – прийняття душу, у зимовий – обмивання водою до поясу. У режимі дня були передбачені уроки на свіжому повітрі, тривалі прогулянки на природі, залучення дітей до праці на пришкільній ділянці в різні пори року, а на канікулах проводилися довготривалі походи та екскурсії [2]. У системі педагога важлива роль відводилася дотриманню режиму нічного відпочинку дітей: відхід до сну – не пізніше ніж о 21-й годині, тривалість сну – не менш як 8–8,5 годин.

Відстежуючи тенденції соціальних змін, В.О. Сухомлинський вважав, що суспільство має дбати не тільки про те, що буде через декілька років у галузі економіки, а й «уявляти, якою стане на той час людина». У системі «світ – людина – світ» повинна ставитися найвища мета – Людина. Педагог визнавав дуже важливими організаційні форми урізноманітнення і забезпечення спілкування учня з суспільством, розвиток його багатогранних потреб й інтересів. Своє трактування виховання колективу він блискуче поєднав з розкриттям самої сутності взаємин, з формуванням у людини духовної потреби в іншій людині. Ця потреба пробуджується лише тоді, коли вихованець стає здатним переживати інтерес до духовного світу іншої людини. Стосунки, в яких передбачається гармонія духовного життя кожної особистості, також забезпечують і розвиток колективу.

Різноманітні методи формування відносин, що використовувалися педагогом у Павлиській школі, сприяли розвитку у дітей життєвих навичок, а саме: ефективного спілкування, співчуття, вирішення конфліктів, спільної діяльності та співпраці, вміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій тощо.

Сьогодні для реалізації ідей В.О.Сухомлинського широко використовуються технології інтерактивного навчання і виховання. Їх впровадження передбачає організацію процесу самовиховання, спільне обговорення проблем колективу на зборах, створення емоційного стану радості, вплив на вихованця через колектив за умови, що він бачить у людині значно більше достоїнств, ніж вад, використання вправ на підвищення рівня прагнень, виконання діяльності суспільного значення, надання права вибору вирішувати, як треба діяти, емоційне оцінювання вчинків дитини іншими дітьми, оцінювання розвиненості взаємин у колективі, морального здоров’я колективу. Така робота забезпечує активізацію самостійної діяльності учнівських колективів, яка виявляється у розвитку самоврядування, створенні учнівських громадських організацій, участі дітей у діяльності благодійних фондів, волонтерській роботі та акціях тощо.

Особистість учня В.О. Сухомлинський розглядав як багаторівневу й багатовимірну систему, а тому збереження здоров’я і забезпечення успіху в навчанні учнів має базуватися на системному підході, який охоплює всі основні аспекти навчання і виховання – від постановки цілей і конструювання навчально-виховного процесу до аналізу ефективності застосування прийомів і методик.

Педагогічний колектив Павлиської школи активно досліджував питання, пов’язані з проблемою виховання особистості дитини, і на практиці розробив організаційно-педагогічну систему, яка створювала сприятливі умови для ефективного й цілеспрямованого впливу на особистість кожного учня.

Гуманізм взаємин людини і колективу, за В.О. Сухомлинським, – це єдність двох взаємопов’язаних і взаємозумовлених сторін. Єдність, що постійно розвивається й удосконалюється.З одного боку, відповідальність і піклування людини за людину й колектив, а з іншого – наповнення діяльності всього колективу почуттям відповідальності за людей. Лише така гармонізація відносин між особою й суспільством, вважав Василь Олександрович, може створити «духовну спільність» між людьми у суспільстві.

Під науковим керівництвом В.О. Сухомлинського в Павлиській школі було визначено і теоретично обґрунтовано шляхи та засоби формування особистості школяра [4]. Лейтмотивом усіх досліджень є гуманістична сутність його педагогіки, спрямованої на особистість. Нині розглядаються такі концептуальні засади його системи, як повага до особистості кожної дитини, визнання її унікальності, неповторності, створення умов для розкриття потенційних можливостей кожного учня, гуманізація та індивідуалізація навчально-виховного процесу.

Досвід, думки, дослідження В.О. Сухомлинського, його багата педагогічна спадщина і сьогодні є актуальними та затребуваними. Ідеї здоров’язбереження і здоров’яформування, що були відображені у творах Василя Олександровича, не втрачають своєї значущості для сучасної педагогічної науки та практики і потребують подальшого осмислення та реалізації.

 

Література

1. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О. Сухо- млинський. – К.: Рад. школа, 1978. – 263 с.

2. Сухомлинский В.А. Сердцеотдаюдетям / В.А. Сухомлин- ский. – 2-е изд. – К.: Рад. школа, 1988. – 272 с.

3. Сухомлинский В.А. Павлышскаясредняя школа: Обоб- щениеопытаучебно-воспитательнойработы в сель- скойсреднейшколе / В.А. Сухомлинский. – 2-е изд. – М.: Просвещение, 1979. – 393 с.

4. Сухомлинский В.А. Проблемывоспитаниявсестороннеразвитойличности / В.А. Сухомлинский // Избр. произв.: в 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1979. – Т. 1. – С. 59–220.

Категорія: Мої статті | Додав: Sasha (08.05.2018)
Переглядів: 11 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz
  • Copyright MyCorp © 2018Використовуються технології uCoz